Виховна робота

Форми роботи з батьками

У роботі з батьками класний керівник має використовувати різноманіт­ні форми. Вони можуть бути індивідуальними, груповими і колективними. Варто зосередити увагу на таких основних формах роботи з батьками.

1. Відвідування сім'ї школяра. Це досить ефективна форма забезпечення оптимальних умов співдружності сім'ї і школи. Класний керівник має змогу ознайомитися із соціально-економічними умовами виховання дитини в сім'ї, виявити розуміння психолого-педагогічного клімату в сімейному колективі, дати поради батькам щодо забезпечення спри­ятливих умов для навчальноїдіяльності учня, інформувати батьків про успішність і поведінку вихованця у школі та ін. Вдаючись до цієї форми роботи з батьками, варто дотримуватися ряду вимог: відвідування сім'ї має бути плановим (впродовж навчального року визначати мету і зміст бесіди з батьками з ураху­ванням індивідуальних особливостей конкретної дитини; завчасно попе­реджувати батьків і узгоджувати з ними (через учня) день і час візиту до сім'ї; інформувати батьків про навчально-виховну діяльність їхньої дити­ни (в першу чергу, необхідно розповісти їм про позитивні сторони щодо навчання, поведінки, і лише потім з дотриманням тактовності говорити про труднощі, з якими вона зустрічається у навчанні, спілкуванні з това­ришами, учителями, вести розмову про спільні дії у наданні допомоги для подолання цих труднощів).

2.  Запрошення батьків до школи. Класний керівник періодично може за­прошувати батьків до школи з метою інформування їх про успіхи шко­ляра у навчанні та поведінці, приносячи цим самим радість матері і батькові, усій сім'ї; ознайомлення з умовами навчання; знайомства  з учителями, які працюють в даному класі; з'ясування можливих при­чин, які ведуть до появи певних труднощів у діяльності дитини без­посередньо в школі; прийняття -спільних рішень щодо дій учителів і батьків, скерованих на утвердження позитивних проявів у розвитку і діяльності учня; надання допомоги у подоланні труднощів.

   Запрошення батька чи матері має здійснюватися планово і не пови­нно викликатися кожен раз негативною поведінкою дитини. Останнє вза­галі не повинно виступати домінуючим фактором у спілкуванні учителів, класних керівників з батьками.

Важливо дотримуватися певної форми запрошення. Найзручніше ро­бити це за допомогою листа, адресованого татові й мамі із зазначенням дати і часу та місця зустрічі, а також кола питань, які мають стати пред­метом обговорення. Такий лист-запрошення класний керівник передає батькам через їхню дитину.

Для спілкування з батьками безпосередньо у школі треба обирати віль­ний час для батьків і класного керівника, щоб не проводити бесіду поспі­хом. Щоб розмова була довірливою, її варто проводити без присутності сторонніх осіб, а також самої дитини. Навіть місце зустрічі має позитив­но вплинути на зміст і результати спілкування. Це може бути окрема кім­ната із зручними меблями, класна кімната, у якій навчається учень, але ні в якому разі не коридор, вестибуль, учительська, інші місця, де можуть бути сторонні спостерігачі.

3.  Листування з батьками. Інколи обставини складаються так, що клас­ний керівник не може зустрітися з батьками вдома або запросити їх до школи. Тому доводиться вдаватися до листування. Та знову ж, при­водом для листа не може бути погана поведінка вихованця, якась ви­падковість.

Тут теж має бути певна система. Класний керівник періодично надси­лає батькам листи, у яких розповідає про успіхи школяра у навчанні, його старанність, дбайливість та відповідальність за виконання певних дору­чень. Можна повідомити також про певні труднощі, з якими зустрічаєть­ся дитина, висловити бажання зустрітися, щоб допомогти школяреві. Од­ночасно варто висловити щиру-подяку за добре виховання сина чи дочки. Такий лист треба передавати батькам через дитину, попередньо познайо­мивши школяра із змістом листа.

4. Бесіди і лекції для батьків. Класний керівник повинен Наполегливо і сис­тематично працювати над піднесенням педагогічної культури батьків. З цією метою можна використовувати лекції і бесіди з актуальних пи­тань розвитку і виховання дітей у сім'ї. Вони можуть органічно впліта­тися у структуру батьківських зборів, на чому і спинимося дещо далі.

5. Консультації, вечори запитань і відповідей, читацькі конференції, педа­гогічні читання. Це теж важливі форми роботи з батьками, спрямо­вані на піднесення психолого-педагогічної культури батьків. Кожна з них вимагає ретельної підготовки із залученням учителів-предметників, лікарів, шкільних психологів, соціальних педагогів та безпосе­редньо батьків. Класний керівник може планувати на рік 2—3 таких заходи. Але в кожному разі батьки повинні відчувати, що це для них важливий шлях проникнення у світ дитини як передумова успіху сі­мейного виховання.

6. Батьківські збори. Успіхи вчителів, класних керівників у роботі з бать­ками багато в чому залежать від уміння організовувати і проводити батьківські збори, надавати їм педагогічну доцільність.

В організації і проведенні класних батьківських зборів необхідно рі­шуче уникати суттєвих помилок, які ще, на жаль, мають місце у практич­ній діяльності частини класних керівників. Зокрема, йдеться про такі упу­щення: запрошення батьків на збори через обов'язкові записи в учнівських щоденниках; призначення зборів на незручний для батьків час; перетво­рення зборів у своєрідне «судилище» над окремими батьками; вип'ячування на зборах негативних сторін поведінки окремих учнів; відсутність системи педагогічної просвіти батьків.

Батьківські збори мають відповідати таким педагогічним вимогам:
• сприяти формуванню згуртованого батьківського колективу, вихован­ню соціально-правової відповідальності батьків за виховання дітей;

•    проводитися систематично, забезпечувати наступність у розв'язанні виховних завдань;

•    забезпечувати оптимальні умови для оволодіння батьками психолого- педагогічними знаннями сімейного виховання;

•    сприяти забезпеченню єдності виховних впливів школи і сім'ї на ви­хованців;

•    забезпечувати формування узгодженої колективної думки, яка пози­тивно впливала б на процес виховання;

•    створювати позитивний емоційний і соціальний клімат для утверджен­ня національної гідності батьків і національного виховання;

•    сприяти підвищенню авторитету учителів-вихователів, школи і бать­ків;

•    показувати батькам успіхи їх дітей у навчанні та вихованні як резуль­тат діяльності учителів-вихователів.

Для утвердження і функціонування колективу батьків класу, підви­щення дієвості батьківських зборів необхідно створювати органи само­врядування.

Таким органом, зокрема, є батьківський комітет. Він обирається у скла­ді 3-5 осіб на загальних зборах батьків класу. Члени батьківського коміте­ту обирають голову. Завдання батьківського комітету — сприяти педаго­гічному колективу у вихованні і навчанні школярів, допомагати класному керівникові створювати сприятливі економічні умови для проведення навчально-виховної роботи.

Кожен член батьківського комітету повинен користуватися визнаним авторитетом серед батьків, володіти організаторськими здібностями, бути хорошим вихователем своїх дітей, добрим сім'янином. Члени батьківсько­го комітету повинні відчувати відповідальність перед громадою за вихо­вання дітей і дорослих, уміти зберігати відомості про особливості стану справ в окремих сім'ях, не робити їх предметом пересудів.

Батьківський комітет за умов розумного педагогічного впливу, з боку класного керівника може стати добрим помічником учителів-вихователів в організації і проведенні класних батьківських зборів.

Батьківські збори проводяться 5-6 разів впродовж навчального року. їх проведенню має передувати копітка робота класного керівника. Особли­ву увагу варто приділити підготовці і проведенню перших зборів батьків, з якими класний керівник ще мало знайомий. Для цього варто детально ознайомитися з учнями класу (демографічні дані, стан здоров'я, успіш­ність у попередніх класах, особливості соціально-психологічного розви­тку), відвідати учнів вдома для знайомства з їхніми батьками; у бесідах з колегами, які працювали з учнями у попередніх класах, з'ясувати деякі аспекти взаємин батьків з педагогічним колективом.

У підготовці батьківських зборів беруть участь члени батьківського ко­мітету, батьки-активісти. Питання порядку денного обговорюються на за­сіданні батьківського комітету.

До батьківських зборів мають готуватися й учні. Організовано й за­цікавлено проходять збори, на яких батьки можуть бачити результати ді­яльності вихованців (щоденники, зошити, вироби з дерева чи металу, ма­люнки, кулінарні вироби тощо). Значний інтерес для батьків становлять виступи колективів художньої самодіяльності, своєрідні звіти педагогів пе­ред батьками про результати виховної роботи з дітьми. При цьому важли­во, щоб у підготовці виставок, у творчих звітах брали участь всі учні кла­су. Це, по-перше, активізує колективну творчу роботу безпосередньо учнів і, по-друге, викличе особливий інтерес батьків. Досвід роботи класних ке­рівників, які працюють творчо, показує, що на такі збори приходять бать­ко й мати, як на сімейне свято.

Важливо визначити (у погодженні з батьками) час проведення зборів з урахуванням зайнятості їх на виробництві. Доцільно на весь навчаль­ний рік визначити постійний день (наприклад, остання п'ятниця чи су­бота місяця) і час проведення зборів. Це дає змогу батькам планувати пев­ним чином час у сім'ї.

Суттєвим моментом у підготовці зборів є форма запрошення. Не ви­правдовує себе практика примусового виклику батьків на збори через за­писи в учнівських щоденниках, через усні нагадування і т. д. Уже формою запрошення треба надавати зборам особливої важливості, підкреслювати повагу до батьків як до своїх спільників у розв'язанні найважливіших за­вдань нашого життя.

У запрошенні необхідно познайомити батьків з питаннями, які роз­глядатимуться на зборах. Певне, добре було б мати спеціальні запрошен­ня, виконані поліграфічно. Ще більш привабливими для батьків є запро­шення, виготовлені школярами під керівництвом класного керівника, виявляючи при цьому старанність та певні вміння й навички художньо­го оформлення.

Нетрадиційні форми роботи з батьками

•   Диспути

•   Зустріч за «круглим столом»

•   Конференції з досвіду сімейного виховання

•   Перегляд фільмів на педагогічні теми

•   Читацькі конференції

•   Дні відкритих дверей

•   Відкриті уроки для батьків

•   Презентація матеріалів, журналів, газет про родинне виховання

•   Створення рукописних книг «Дерево мого роду»

•   Клуби для батьків «Ми і наші діти», «Психологія спілкування з дітьми»

•   Консультаційні пункти «Виникло питання»

•   Семінари-практикуми

•   Батьківські посиденьки

•   Підготовка тематичних папок з конкретної проблеми для батьків

•   Конкурси «Нумо, мами», «Нумо,тато», «Тато, мама і я - спортивна сім’я», Тато, мама і я - читацька сім’я», «Що?Де? Коли?», Доньки-матері», «Щасливий випадок»

•   Практикум «Ділові ігри»

•   Телефон довіри

БАТЬКІВСЬКА ШКІЛЬНА НАУКА

Рекомендації батькам

1. Сприяйте і постійно контролюйте роботу своїх дітей.

2. Визначте постійне місце дитини, де б їй зручно  було виконувати домашнє завдання, читати книжки,  газети. Світло повинно падати на книгу або зошит із  лівого боку.

3. Стежте, щоб дитина вчасно прийшла до школи  та своєчасно поверталася. Контролюйте, чи не було
пропусків, спізнень.

4. Вимагайте, щоб дитина сідала за уроки у передба­чений режимом час, працювала сумлінно. Після кожних   50 хвилин занять — 10 хвилин необхідно відпочивати.

5. Не відривайте дитину від роботи під час виконан­ня домашнього завдання. Вимкніть радіоприймач, те­левізор; не дозволяйте іншим заважати дитині.

6.  Перевіряйте  виконані письмові роботи,  нехай  дитина розповість вивчене своїми словами, відповість  на запитання.

7.  Щоденно продивляйтесь щоденник дитини, пе­ревіряйте, чи всі уроки записані, які одержано оцін­ки, зауваження.

8.  Виховуйте любов до навчання та школи, повагу  до вчителя, старших.

9.  Не критикуйте при дітях учителя, школу; про по­мічені недоліки кажіть самому вчителю, директорові  школи.

10.Частіше розмовляйте з дитиною про те, що було  в школі цікавого, що заважає їй краще вчитися, давай­те поради, поділіться досягненнями у своїй роботі.

11.Один-два рази на місяць відвідуйте школу, роз­мовляйте з учителями, класним керівником про  успіш­ність та поведінку дитини.

12.Обов'язково відвідуйте всі батьківські збори, ви­користовуйте запропоновані поради, допомагайте у ро­боті батьківському комітету.

13.Не допускайте в сім'ї сварок, обману.

14. Не просіть дітей купувати цигарки та спиртні  напої.

15. Давайте можливість дітям один раз на тиждень  ходити в кіно, привчайте слухати музику, читати ху­дожню літературу, виховуйте інтерес до образотвор­чого мистецтва, фізкультури.

16. Передплачуйте дітям газету, журнал, заохочуй­те, щоб розповідали вам новини. 

АНКЕТА ДЛЯ БАТЬКІВ

Шановні батьки! Ваші відповіді допоможуть знай­ти потрібні педагогічні рекомендації щодо виховання дітей. Розраховуємо на вашу відвертість і ба­жаємо сімейного щастя.

1.  ПІБ батька, матері        

2.  Ваш вік___       освіта         фах

3.  Скільки років перебуваєте у шлюбі ?

4.  Скільки у вас дітей?            Якого віку?

 5.  З яких питань  сімейного  виховання  ви хотіли б отримати консультації?

6.  Які методи впливу ви використовуєте у вихо­ванні своїх дітей?

7.  З якими труднощами зустрічаєтесь під час вихо­вання дітей? 

8.  Що непокоїть вас у поведінці дитини?

9. Хто і як, на вашу думку, міг би допомогти бать­кам у вихованні дітей?

10. Скільки часу щодня приділяєте ви своїм дітям?

11. Як ви проводите вільний час?

АЗБУКА ДЛЯ БАТЬКІВ

А — азбуку виховання повинні знати всі батьки.

Б — будьте при дітях обережними у своїх вчинках.

В — вас запитують — уважно слухайте, дайте від­повідь.

Г — говоріть із дитиною у зрозумілій для неї формі.

Д — дайте можливість дитині виявити самостійність.

Є — єдність між педагогами і членами сім'ї — за­порука успішного виховання.

Ж — життя дитини повинно бути заповненим по­сильною працею, роботою.

З — знайте: основи виховання закладаються з ран­нього дитинства.

І — ігри для дитини — запорука здорового фізич­ного розвитку.

К — корисно знати — любов до дитини має бути поміркованою.

Л — любов до землі, рідного краю виховуйте з ди­тинства.

М — мама і мир — найдорожче для дітей.

Н — ніколи не говоріть дітям неправду.

О — одяг дітей має бути охайним

П — прагніть бути з дітьми завжди справедливими.

Р — розмовляйте з дітьми частіше, співайте разом.

С — стежте за своєю поведінкою, бо діти насліду­ють вас.

Т — трудитися дітей навчайте з раннього віку.

У —  успіх у вихованні залежить від здорової ат­мосфери в сім'ї.

Ф — фізкультура для дитини повинна стати улюб­леним уроком.

X — хай завжди дитина відчуває інтерес до себе.

Ц — цілеспрямованість у вихованні допоможе до­сягти значних успіхів.

Ч — частіше бувайте з дитиною на природі.

Ш — шум — ворог здоров'я дитини.

Щ — щастя і радість дітей — у ваших руках.

Я — якщо хочете, щоб ваша дитина була ввічливою, справедливою, чесною, ставилась до всіх із любов'ю, самі намагайтеся дотримуватись усіх цих порад 

КОРОТКИЙ СІМЕЙНИЙ КОДЕКС

Порали психолога батькам

Дитина знає, що вона прекрасна, дорослі іноді роб­лять все, щоб вона про це забула.

(В. Сухомлинський)

1.  Хай життя протікає природнім шляхом, щоб міг  розкритися вроджений потенціал вашої дитини.

2.  Щастя — це реалізація самого себе, задоволен­ня своїх запитів.

3.  Будь-яка затримка, зупинка у розвитку — пере­думова до поразки у боротьбі за реалізацію дитиною  своїх задатків.   Не  заспокоюйтесь тим,  що дитина  пізніше себе знайде. Минуле закономірно входить у  теперішнє, а сьогодення — у майбутнє.

4.  Більшість наших дітей — «просто діти». Не робіть  з них «вундеркіндів», не ставте непомірні вимоги. Дити­на повинна частіше бути задоволеною від того, що вона   може, ніж тривожною через свою неповноцінність.

5.  У різних дітей — різні здібності, їх треба розви­вати. Визначення неоднаковості — фундамент істин­ної соціальної справедливості.

6.  Щоб підготувати дитину до життя, треба дати пев­ну систему знань, умінь і навиків — це дають учителі.  Культуру взаємостосунків дитина приносить із сім'ї.

7.  Утвердитись у житті може тільки активна дитина.  Ростіть людину дії, вчинків. Бездіяльність атрофує мо­зок і м'язи, закриває всі шляхи для реалізації вродже­ного бажання творити.

8.  Дозволяйте дитині ризикувати. Тоді прийде сміли­  вість, уміння швидко орієнтуватися, приймати самостій­ні рішення.

9.  Правильно виховувати може лише та людина, яка  знає свою дитину, розуміє, відчуває її настрій, орієнтуєть­ся в її інтересах, цінностях, звичках, здібностях.

10.Не орієнтуйте навіть найздібнішу дитину на винят­ковість.

11.Не формуйте «зручну» дитину — слухняну, по­кірну, а виховуйте дитину, яка живе своїми думками і  чужими почуттями, самостійну і чуйну, тактовну і ак­тивну.

12.Не використовуйте у своїй практиці  вислів:  «Роби, бо я так звелів». Замініть на іншу: «Роби, бо   цього не зробити не можна». Дитина повинна звик­нути до вимог розумних, необхідних.

13.Штучно не прискорюйте розвиток своєї дитини. Пройде час — і дитина сама вимагатиме більшого.

14.Нехай накопичує досвід у темпі, який під силу  її розвитку, хай вчиться сама розпоряджатися своїм   вільним часом.

15.Довіряйте дитині, тоді в житті їй буде спокійні­ше, вона буде відвертішою, добропорядною і комуні­кабельною.

16.Процес розвитку вимагає від усіх нас великого  терпіння. Виховуйте вимогливою любов'ю.

17.Будьте послідовними у своїх вимогах. Виробіть правила-обов'язки, спокійний тон спілкування.

18.Ставьтесь до дитини з повагою. Тоді вона буде  поважати себе та інших людей.

19.Не дивіться на дитину як на власність. Наша  мета — виховати людину для суспільства, для життя  серед людей, а не для себе.

20.Ніколи не відмовляйте дитині в допомозі. Але і  не посягайте на природне бажання дитини прожити  своє життя.

21.Не шукайте істину в дрібницях. Спробуйте відпо­вісти, чому дитина зробила саме так, що нею керує?  Згадуйте себе в тому ж віці, в схожій ситуації. І, можли­во, виникне інше рішення.

22.Говоріть дитині не тільки те, чим ви незадоволені, але й що вас радує. Не  порівнюйте з іншими
дітьми. Найкраще порівняння з самим собою.

23.Будьте відповідальними за наслідки своїх слів і дій.

24.Ставтесь до дитини серйозно. В житті немає чер­неток. Кожен момент свого життя дитина або реалізує,  або заперечує себе.

25.Ніколи не говоріть, що вам немає часу вихову­вати власну дитину. Ми виховуємо своїм життям, по­ведінкою, цінностями, спілкуванням з іншими людь­ми, ставленням до праці, до людей. Виховуємо своєю присутністю і відсутністю.

26.Ростіть щасливу людину. Щастя — це процес до­сягнення одних цілей і планування інших, безперерв­не самовдосконалення.

  Анкета для батьків

Чи розвиваєте Ви здібності своєї дитини?   

Чи розвиваєте Ви здібності своєї дитини? Анкета
1	Яка Ваша освіта: середня, середня спеціальна, вища (потрібне підкреслити)?
2	У якій сфері людської діяльності Ви працюєте (медицина, освіта, економіка, право, військова, спорт і т. п.)? Ваша професія?
3	Чим захоплюєтеся у вільний час?
4	Чи на всі запитання дитини Ви відповідаєте настільки терпляче та відверто, наскільки це можливо?	так	іноді	ні
5	Чи сприймаєте серйозно «дорослі» запитання та висловлювання дитини?
6	Чи є у Вас вдома стенд (місце), на якому дитина може демонструвати свої роботи?
7	Чи сварите дитину за безлад у її кімнаті чи на столі, якщо це пов'язано з творчими заняттями і робота ще не закінчена?
8	Чи є у дитини кімната або частина кімнати (потрібне підкреслити) виключно для її занять?
9	Чи доручаєте дитині виконання завдань, які їй під силу?
10	Чи допомагаєте Ви дитині будувати її власні плани та приймати рішення?
11	Чи берете дитину подорожувати цікавими місцями?
12	Чи допомагаєте дитині вдосконалити результати її роботи?
13	Чи встановлюєте для дитини прийнятий поведінковий стандарт (у межах «розумного») і слідкуєте, щоб вона його дотримувалася?
14	Чи говорите дитині, що вона гірша за інших дітей?
15	Чи караєте дитину, принижуючи її?
16	Чи забезпечуєте дитину книгами та матеріалами для її улюблених занять?
17	Чи привчаєте дитину мислити самостійно?
18	Чи привчаєте дитину до читання з дитинства?
19	Чи спонукаєте дитину вигадувати історії, фантазувати?
20	Чи дозволяєте дитині брати участь у плануванні сімейних справ та мандрівок?
21	Чи хвалите дитину за вивчені вірші, розповіді, пісні?
22	Чи вчите дитину вільно спілкуватися з дорослими будь-якого віку?
23	Чи розробляєте практичні експерименти, аби допомогти дитині більше дізнатися про щось?
24	Чи дозволяєте дитині гратися з усіляким непотребом?
25	Чи спонукаєте дитину знаходити проблеми й потім розв'язувати їх?
26	Чи знаходите в заняттях дитини щось гідне схвалення?
27	Чи існують теми, які зовсім виключаєте з обговорення із дитиною?
28	Чи даєте дитині можливість самій приймати рішення?
29	Чи допомагаєте дитині знаходити телепрограми, які заслуговують на увагу?
30	Чи розвиваєте в дитині позитивне сприймання її здібностей?
31	Чи відсторонюєтесь від невдач дитини, говорячи: «Я теж цього не вмію»?
32	Чи заохочуєте в дитині прагнення бути максимально незалежною від дорослих?
33	Чи віддаєте перевагу самостійному виконанню головної частини роботи дитиною (за яку вона сама взялася), навіть якщо не впевнені в позивному кінцевому результаті?

Оцінювання  результатів

Запитання 1:  вища 2 б;  середня  спеціальна 1 б;  середня 0 б.

Запитання 2:  професія  потребує  багато  знань ті  творчого  підходу 2 б;  так собі 1 б;  стереотипна діяльність 0 б.

Запитання 3:  якщо  є  хобі 2 б;  немає 0 б.

Запитання 4, 5, 6, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 28, 29, 30, 32, 33: так 2 б; іноді 1 б; ні 0 б.

Запитання 7, 14 27, 31: так 0 б; іноді 1 б, ні 2 б

Складіть суму балів  за  трьома  шкалами  та  оцініть  рівень  відповідного  показника:

1)       інтелектуального розвитку (шкала  включає  запитання 1, 4, 5, 16, 18, 20, 23, 27, 29)

·         високий рівень 15-18 б

·         середній 5-14 б

·         низький 0-4 б

2)       творчих  досягнень  (запитання 2, 3, 6, 7, 8, 11, 12, 19, 22, 24, 25)

·         високий 19-22 б

·         середній 5-18 б

·         низький 0-4 б

3)       здатності  до  саморегуляції (Запитання 9, 10, 13, 14, 15, 17, 21, 26, 28, 30, 31, 32, 33)

·         високий 21-26 б

·         середній 7-20 б

·         низький 0-6 б

Коли ви  підрахуєте  свої  результати,  ви  зрозумієте  якому рівню  вони  відповідають

Тест:  Вивчення  кола  інтересів  учнів.

  Виразіть  своє  емоційне  ставлення  до  різноманітних  сфер  діяльності  за  допомогою  мовних  малюнків.

-          мені  це  цікаво;

-          мені  це  здається  нецікавим;

-          я  байдужий  до  цього;

-          вагаюсь  з  відповіддю.

Питання  для  тестування

1.      Класична  музика.

2.      Рок-музика.

3.      Балет.

4.      Театр.

5.      Музей.

6.      Живопис.

7.      Лірика.

8.      Екскурсія.

9.      Етика.

10.  Естетика.

11.  Мода.

12.  Освіта.

13.  Кар’єра.

14.  Спорт.

15.  Наука.

16.  Гроші.

17.  Мітинги.

18.  Страйки.

19.  Закон  і  право.

20.  Журналістика.

21.  Телебачення.

22.  Спілкування.

23.  Ігри.

НАРОДНІ ЗИМОВІ СВЯТА

Ланцюжок  веселих  і  дзвінких  свят  відкриває Різдво, яке відзначають у широкому і тісному сімейному колі. Церковне свято на­родження Ісуса Христа злилося з передхристиянським святом сонячно­го божества Коляди, яке знаменувало відродження сили світила після найкоротшого дня у році. Святкування Різдва починалося напередодні — у святвечір, різдвяне надвечір'я. В цей день намагалися не їсти "до звізди" - до появи на небі першої зірки, яка колись сповістила про народження Христа. Перед вечерею господар розсипав по долівці сіно, клав його на стіл під обрус, ставив у покуті сніп — "король", "дідух".

      Святвечір — це останній день зимового посту-"пилипівки", тому господарка готувала лише пісні страви. Не рахуючи хліба, їх, за кіль­кістю місяців, мало бути дванадцять. Посередині стола поруч зі свіч­кою, що стояла у склянці із зерном, лежав калач. На заході України його називають "крачуном", так, до речі, там інколи іменують і саме Різдвяне свято /назва походить від найкоротшого у році дня/. Найваж­ливіші обрядові страви: кутя — ритуальна пшенична каша з медом, часто готували на поминках (за стародавніми віруваннями, померлі також брали участь у родинній святковій вечері), і узвар — густий солодкий компот із сушених фруктів.

Перед вечерею, забавляючись, діти залазили під стіл і кричали: "Кво, кво, кво! Завтра в нас Різдво!" Хто-небудь із дорослих тріпав їх за чуби, щоб кури неслися і були хохлатими. Батько ставив горщик з кутею у красний кут і вигукував: "Іди кутя на покуть, а узвар на ба­зар!" Потім він відчиняв двері і запрошував: "Морозе, морозе, ходи до нас куті їсти, а коли не йдеш, то не йди на жито, пшеницю і всяку пашницю!" Перед тим, як приступити до вечері, господар надбирав трохи куті в ложку і підкидав її вгору. По зернах, що приклеювалися до стелі, родина гадала про майбутній врожай.

Після святої вечері і протягом наступного дня, коли вже дозволяло­ся вживати скоромне — м'ясну їжу, діти бігали селом і поздоровляли /"віншували"/ хресних батьків, родичів, односельців. Святочні побажання-"віншівки" виголошувалися окремо кожному членові родини. Під час поздоровлення діти співали величальні пісні-колядки, а тому і саме віншування називалося колядуванням. Колядки за своїм змістом могли описувати релігійні сюжети, скажімо, народження Христа. До речі, церковні колядки відомі на Україні з XVII століття.

Нерідко колядники ходили по дворах з ліхтарем, зробленим із паперу у вигляді місяця чи зірки. Паперова фігура могла бути подвійною, усе­редині її ставили свічку. Часто зірка з різними зображеннями оберта­лася на вістрі під час руху колядницької процесії. Зірку звичайно носив ватажок - "береза". Траплялося, що під час колядування парубки "води­ли козу". "Козу" вистругували із дерева і накривали вивернутим кожу­хом, до неї прив'язували солом'яні роги і хвіст, вішали дзвіночок. З "козою", як правило, ходили "лікар", "смерть з косою" та інші герої, які розігрували різноманітні жартівливі сценки. Серед колядників обо­в'язково мав бути "міхоноша" з торбою, куди складалися подарунки.

     Під час святок на вулицях можна було зустріти театр-вертеп. Це одне з найяскравіших явищ лицедійного самовираження в українсько­му народному житті. Є два види вертепного дійства — народна теат­ралізована вистава і ляльковий театр-вертеп /шопка/. Одні вважа­ють, що термін "вертеп" походить від старослов'янської назви печери, де, за біблійними переказами, народився Христос, інші пояснюють його тим, що обертається /"вертиться"/ зірка колядників, підлога у хатках-вертепах, ляльки в них. Головна мета вертепу — поздоровити гля­дачів із Різдвом, новорічними святами, розповісти про народження Христа і обставини, що супроводжували його появу на світ. Ангели, че­редники, волхви, козак, цар Ірод, чорт, смерть — ось головні персо­нажі вертепу. Можна, звичайно, вводити до вистави й інших діючих осіб, у залежності від аудиторії змінювати сюжет. Для лялькового вертепу  виготовлялася переносна хатка, зроблена з дощечок і картону.

Під час Різдва, зустрічаючись, замість звичного привітання казали: "Христос ся рождає!" У відповідь на це чулося: "Славімо його!"

Закінчувалися різдвяні свята, і підступав Новий рік. Наші предки святкували його весною, коли природа започатковувала нове життя. З поширенням християнства Новий рік стали відзначати першого верес­ня. І нарешті затвердилася традиція святкування Новоріччя взимку. Переддень Нового року називали в народі щедрим вечором, щедриком, "меланками". Столи у цей день ломилися від щедрого смачного приго­щання. Під час вечері могли влаштувати таку гру. "А де наш батько?" — гукали діти. "А хіба ви мене не бачите?" — у свою чергу запитував  господар, ховаючись за горою пирогів. "Ні, не бачимо!" — кричали діти.  "Дай Боже, щоб завжди так не бачили", — піднімався батько.

У передноворічну ніч діти ходили щедрувати /"меланкувати"/. Під вікнами сусідів вони співали веселі віншувальні пісеньки-щедрівки. "Щедрик-ведрик, дайте вареник, грудочку кашки, кільце ковбаски, а як я не донесу, дайте цілу ковбасу", — знаючи хоча б цю коротеньку щедрівку, щедрувальник міг зібрати чимало дарунків.

Перший новорічний день визначав рік — зранку до вечора потрібно було веселитися, щоб усі наступні дні були радісними. У церковному календарі це день святого Василя Великого. Українці називали його "на Василя" або "засівками". Зранку хлопчики /на це мали право тільки вони/ ходили по хатах і "посівали" /"посипали"/ — прямо з порога розкидали по хаті зерно. При цьому вони примовляли: "На щастя, на здоров'я, на Новий рік, на нове літо сій Боже, роди Боже жито, пше­ницю і всяку пашницю!" Новолітували /тобто поздоровляли з Новим роком/ ще й так: "На щастя, на здоров'я, на той Новий рік, щоб було ліпше, як торік!"

Завершувалися святки Хрещенням /Богоявленням, Водосвяттям/. Це свято символізує зародження християнства. Напередодні хрещен­ських свят — "терплячий святвечір", "голодна кутя". Голодною вона названа тому, що добрих і злих духів, які під час святок гостювали в родинах, припиняли пригощати за святковими столами. Перед вечерею на горнятках із кутею і узваром малювали хрести. Хто це робив, одно­часно кусав пиріг, примовляючи: "Хрест писну і пиріг кусну". Після вечері "проводжали кутю" — стріляли з рушниць, або колотили дрюч­ком по рогу хати.

Хрещенським ранком всі йшли на річку. Там прорубували в кризі хрест і прикрашали його стрічками. "Іордань" — так називали місце, де святили воду. Справа в тому, що Хрещення було встановлене в па-' ять хрещення Христа у річці Іордань, після чого і почалася його про­повідницька діяльність. Після освячення води деякі  сміливці  «для  здоров'я" купалися в ополонці. Хрещенську воду зберігали для лікування різних хвороб.

     Вже можна було побачити край зими, тому казали: "Тріщи, не трі­щи, а минули  водохрещі". Але ця холодна пора року ще могла пока­зати свою силу: мороз із вітром на степових просторах міг боляче ви­сікти незахищене обличчя (звідси назва місяця — "січень"). А попере­ду ще чекав лютий сніжний місяць...